Пригоди Мирослава і Максима
Розділ 1: початок пригод
Одного разу два хлопці
прогулювалися по парку і звали їх Максим та Мирослав. Ідуть вони й йдуть і от
до них підходить веселий та життєрадісний дядько, і каже до них:
- Ой хлопчики ви такі, гарні ось вам по дві цукерочки;
Я схопив цукерки і подякував, але Мирослав не довіряв йому та й промовив:
-Дякую але ні, я недавно вже з’їв цукерку-з недовірою сказав він.
-Ану їж цукерку-викрикнув чоловік.
Мирослав швидко зі страху проковтнув цукерку.
Нам стало зле і ми розійшлися по домівках . На наступний день ми знову
зустрілися в парку, бо нам стало краще . До нас підійшов той самий чоловік і
щось пробурмотів . І ми раптом
зменшилися , він спробував нас схопити в банку , але ми втекли і побачили
загублений телефон ми спробували набрати на телефоні номер поліції, але ми
занадто маленькі, ми спробували привернути увагу людей реакції нуль і коли ми
впали у відчай ми побачили підозрілу нору і зайшли туди. Ми побачили дивовижний
світ там було гарно.
В тій країні були казкові герої подібні до героїв з казки «Аліса в країні
чудес» але вони там трохи інші замість кота тигр - що
розмовляє і зникає, замість шалтай балтая - якась яйце голова істота, замість
пікової королеви - королева Єлизавета, замість карткової гвардії - королівська
гвардія. Ми підійшли до тигра і спитали його ім'я, але він не відповів, ми
підійшли до "Шалтая Балтая" і спитали його ім'я він відповів:
- Привіт хлопчики, мене звати Шалам балам-привітно
відповів він - а як звати вас.
- Нас звати Мирослав і Максим-відповіли зі страхом
ми - а власне де це ми?
- Ми в країні Небувалії.
- А як звати того тигра і королеву?
- Тигра - Мовчун, королеву - Єлизавета І, а гвардію
називають просто королівська гвардія.
- Зрозуміло, а як нам з цієї країни вибратись?
- Ідіть до чаклуна Микольці, він вам допоможе, але
вам спочатку потрібна перепустка. Дайте королеві це - промовив він і дав нам
якусь пляшку.
Взявши пляшку ми подякували та пішли до замку.
Розділ 3: зустріч з королевою
Коли ми підійшли до замку королеви то побачили королівську гвардію. Ми її
злякались, та спитали хто вони такі, але вони не відповіли. Ми просто зайшли до
замку і там почалася дивовижа. Діамантова люстра, золоті чаші з вином, шовкові
скатертини вишиті золотими нитками, двері тронної зали з чистого золота
оздоблені коштовним камінням. Ми увійшли туди. Королева сиділа на золотому
троні зі подушкам з шовку :
- Хто ви такі? Як вас звати?
- Ми діти, нас звати Мирослав і Максим.
- Діти-радісно викрикнула королева-я так люблю
дітей. Але що ви тут робите ?
І ми все їй розповіли:
- То як нам звітси вийти?
- Вам потрібно піти до чаклуна Микольці, але вам
потрібна перепустка у вас часом немає ось такої пляшки.
- Ось-промовили ми і простягнули пляшку.
- Ідіть до нього і дайте її йому він живе на горі Рашмор і не лякайтеся
голена це просто оберіг.
Розділ 4:
Чаклун Микольця
І ми прийшли до нього . Він
жив на горі Рашмор і мав охоронця велетня :
- знову ви.
- Стоп ти хто !?
- не пам’ятаєте ?- промовив він і
перетворився на того самого чоловіка який дав нам ту цукерку в парку.
- То тебе звати Микольця.
- Так, то за чим ви прийшли?
- Так, ану швидко визволяй нас звідци!
- Гаразд у вас є така зелена пляшка з пи
тобто з водою?
- Ось така?
Ми дали Микольці пляшку , він відвів нас
до виходу і дав нам якісь гіркі ліки щоб ми збільшилися. І от коли ми прийшли
до дому нас так радо зустріли батьки тому що нас не було
3-4 дня.
Кінець а хто слухав молодець :-)
